Archiv für September, 2008

lying to believe

Veröffentlicht: September 11, 2008 in Gedanken
Schlagwörter:, , , , , , , , ,

c’est étrange…

je ne suis pas sûre si je sens des choses ou non. parfois je sens beaucoup et souvent je crois que je sens beaucoup – parce que je le veux. ou je crois que je le veux.

et comme ça, la vie sensuelle consiste d’une éternité du mensonge de croyance…

nebulous sensations

Veröffentlicht: September 11, 2008 in Gedichte, Visuelles
Schlagwörter:, , , , ,


зникають тіні
ховаєшся в морок
самотуману
торкаєшся
цілуєш мої повіки
смутно прощаючись

усмішка
ледь помітна
розчиняється
як свідомість
ти тінь
ти зникаєш

fliehen

Veröffentlicht: September 11, 2008 in Gefühle
Schlagwörter:, , , , , , ,

von sich und so. tun, um nicht zu denken. tun, um zu vergessen. denken, um nicht zu machen. denken eines, um das andere zu vergessen. tun und nicht tun, um zu fliehen. denken und sich dies verbieten. fliehen. angst, mit sich alleine gelassen zu werden. angst, zu sein.


being awake at 3 – 4 – 5 at night, _living_ at that time – ’normally‘ – makes you sense the life in a kinda strange way. it’s totally still and somehow…lifeless, half-dead. you get more of a feeling that everything is relative, everything exists only to some extent… like, colours exists only when they are visible, sensations exist only when they are ’sensible‘, people exist only when they are around…

you definitely feel your aloneness more distinctly, sometimes – often – also loneliness, being a cause of the imaginative and the habitual. you are prone to think depressively, well, you are prone to think. to think more. but the thoughts get a bit cut-off and often stay incomplete and…strange. because – not thought over. just kinda thought off.

depending where you are, you might enjoy some drops of ‚[normal] social life‘ at night too. you might possibly find a 24h supermarket or get a night bus. hear a car passing by or a few freaks shouting out in the street. get a night job. you may even sometimes be lucky and get a text from someone at that time. but… the list is not gonna get that long, and big cities‘ privileges are not for the provincial towns and nightlife habits are different in different countries. so you may just lose all the connection to ‚external‘ world, starting like at 1 a.m. left on your own, through the darkness barrier. looking intensely and seeing nothing. getting a bit mad with every night that follows.

…fleeing from the world as soon as it starts to show up…

meditation

Veröffentlicht: September 1, 2008 in Gefühle


іноді приходить якийсь неспокій. коли відчуваєш: щось не те. зараз, тут, з тобою, з усім. і треба змінити. або змінитися. зникнути. або втекти – кудись далеко… далеко, де…тебе нема. і не може бути. принципово. де _взагалі_ не можна бути. занадто складно, з собою. яке це відчуття, коли тебе – нема. просто нема. ти потроху друкуєш і розчиняєшся в повітрі. як чеширський кіт. помаленьку залишаються тільки очі і пальці. зникають очі – і зникає світ. а пальці друкують, не бачачи, лише трохи дотику. десь в повітрі ще згустками плаває свідомість, розщеплена, неясна. розсовується, опадає брудними краплями. залишає плями на столі. потрошки випаровується. була б ганчірка… а он ще хмарки якихось емоцій. витають. під стелею бються і розпливаються жирними розводами. зсовуються по стіні на підлогу, беззвучно, чомусь якісь бліді. чи то голос не почуттів був, а просто голос… наче все… згадки якось скупчилися на тому місці, де колись були обриси голови. свідомість втекла, а вони залишилися. найважчі, наче, і найбільш здружені. просто зв'язка. чи безкінечна кількість вузликів. розрубати? надто багато. розв'язую, один за одним. деякі легко, інші довго і важко. кілька останніх. як приросли. корінням в'їлися в серединну сутність того, чого уже нема. і відривати – наче хм вену. з живої тканини. залишу. хай побудуть. хай заспокояться. вони спадають вниз, до основи, впадають туди і зникають. створюючи наче якийсь невидимий клубок. тісно-тісно збитий. теплом його, пригріти. в неіснуючих обіймах. … …. …. довго…. … … довго… … стає меншим…. маленьким… манюсіньким… і зникає десь в атомах. мене нема. як спокійно… тільки руки… повертаються передпліччя, контури обличчя, тіло і волосся, звук і – повільно – очі… світ… світ став трохи спокійнішим…